ПРО СИСТЕМНЕ БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО СПОР ТИВНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ

ТЕКСТ: ОЛЕНА КОТЛЯР

З початку березня ексдиректор Департаменту молоді та спорту КМДА, президент Національної федерації фехтування України, Олімпійський чемпіон Вадим Гутцайт обіймає посаду Міністра молоді та спорту України. За цей період спортивна галузь разом з усією країною пройшла всі етапи карантину, під час якого спортсмени змушені були тренуватися лише в онлайн-режимі. Натомість керівництво Міністерства молоді та спорту, і зокрема новий міністр, з перших днів діяльності попри карантин працювали в режимі non-stop. У підсумку було розроблено проєкт Стратегії розвитку фізичної культури та спорту до 2028 року. Ключовий меседж Стратегії: «Спортивна нація — здорова нація» задля досягнення глобальної мети — зробити Україну успішною країною в спорті. Про своє бачення реформування та перспектив розвитку спорту в Україні в непростих умовах відновлення галузі після карантину, спричиненого пандемією COVID-19, розповів Вадим Гутцайт.

Напевне, головним показником у будь-якій сфері діяльності є успішний результат. Це стосується бізнесу, політики тощо. Якщо брати, власне, спорт і проаналізувати його історію, то українські спортсмени неодноразово здобували чимало медалей на престижних світових змаганнях. Якщо за період тридцятирічної історії України є періоди, коли наші показники у світі суттєво знижувалися, то це питання, переважно, не до спортсменів, а до чиновників, які неефективно працювали й унаслідок цього не могли створити сприятливі умови для розвитку спорту. Адже слід замислитися, проаналізувати й підсумувати, що зроблено та які помилки допущено. Можливо, треба було побудувати більше сучасних спортивних комплексів, підвищити зарплати й стипендії тренерам; більше вкладати у виховний процес, рекламну діяльність...

Якщо ефективно організувати цей процес, грамотно визначити пріоритети й працювати злагоджено єдиною командою, то в нашої країни велике спортивне майбутнє.

Одне з найважливіших завдань — розвиток матеріальнотехнічної бази як ключової умови підготовки спортсменів. Дуже важливо, що нас підтримує президент Володимир Зеленський, який це питання особисто контролює.

Ми зустрічатимемося з Президентом і доповідатимемо щодо об’єктів, які будуватимемо в найближчі два роки. На жаль, такого системного бачення не було останніми роками. А зараз є і політична воля на рівні керівництва країни, і вертикаль виконавчої влади, яка готова це втілювати.

Насамперед, це субвенції бюджету, кошти місцевих громад. І головне — розуміння ваги цього питання з боку голів адміністрацій, мерів міст. Під час карантину ми працювали, фактично, без вихідних. Майже щоденно проводили наради в онлайн-режимі й напрацювали конкретні плани в цьому напрямі.

З 1 січня підвищено зарплати тренерам дитячо-юнацьких спортивних шкіл на 20—70%. Також цього року збільшено зарплати тренерам у школах вищої спортивної майстерності, відповідальних за підготовку олімпійського резерву. Якщо додати стипендії Президента й Кабміну, то тренери й спортсмени, що є переможцями чемпіонатів Європи й світу, забезпечені на достатньому рівні. Нічого не відбувається випадково. Для того, щоб заробляти нормальні гроші в спорті, потрібно продемонструвати результат. Я це знаю з власного досвіду. Перша моя зарплата як головного тренера збірної команди України на початку 2000-х років була десь на рівні еквіваленту 100 доларів. А вже за декілька років, коли мої вихованці продемонстрували високий рівень і здобули медалі олімпійських ігор, чемпіонатів світу та Європи, ми почали отримувати більше за свої досягнення. У спорті дуже важливо показати вміння працювати й досягати результатів. Нерідко тренери спортивних шкіл, де діти здобувають високі результати, заробляють більше, ніж керівники цих установ.

Це штучна проблема. Адже я безпосередньо спілкуюся з керівниками регіонів, мерами міст і бачу, що в більшості з них є розуміння важливості розвитку дитячого спорту. Якщо брати безпосередньо досвід Києва, де я працював директором Демпартаменту фізичної культури та спорту, то ми, навпаки, збільшили фінансування ДЮСШ.

Наразі Президент підтримує спорт і всіляко це демонструє. Тому йдеться не про скорочення спортивних навчальних закладів, а, навпаки, про їхній розвиток; удосконалення методичного, наукового, а також матеріально-технічного складників.

Це, справді, проблема, і її потрібно розв’язувати. Головний спортивний об’єкт країни — Центр олімпійської підготовки в Конча Заспі, де готується спортивна еліта країни, був збудований ще 1979 року, і наразі є проєкт будівництва в цьому місці мультифункціонального спортивного комплексу, в якому передбачений, у тому числі, і басейн. Маємо й інші проєкти. Зокрема, центр водних видів спорту на Херсонщині, а також спортивна база з басейном у Коломиї.

Засобів чимало. На перше місце я б поставив рекламу в ЗМІ та, особливо, соцмережах. Дуже ефективно, коли тренування демонструють лідери думок — спортсмени. Ми в цьому пересвідчилися під час карантину, коли бачили кількість переглядів, увагу традиційних ЗМІ, громадськості, пересічних громадян і, насамперед, молоді. Головне — продовжувати розвиток цієї потужної мотиваційної складової. Ще одним дуже важливим аспектом є розвиток фітнес-індустрії. Сучасних фітнес-центрів має бути більше, вони повинні ставати доступнішими для громадян, знову ж таки, коштом використання рекламного складника. Як не парадоксально, але карантин мав і позитивний вплив. Думаю, що після відкриття фітнес-центрів у зв’язку з фазою послаблення карантину кількість громадян, які займаються спортом, стане більшою. Значною мірою — унаслідок інформаційної кампанії за участі відомих спортсменів, які активно викладали відео своїх тренувань під час карантину.

Звісно, негативний вплив є. Але ж це стосується всіх сфер, без винятку, а не лише спорту. Спортсмени були відірвані від нормального процесу тренувань, перенесено Олімпійські ігри на рік. Це світова проблема.

Звичайно. Зараз уже активно триває підготовка, федерації перебувають в очікуванні міжнародних календарів змагань для того, щоб планувати внутрішні чемпіонати. Уже в червні розпочався чемпіонат України з футболу. Одним з головних завдань є підготовка до Олімпійських ігор 2021 року. Нині спортсмени, яким після карантину нелегко входити у форму, можуть, не поспішаючи, почати тренування, щоб належним чином підготуватися до майбутньої Олімпіади.

Мені видається, що все ж таки до того часу буде знайдено вакцину від COVID-19 і Ігри відбудуться. Проте все залежатиме від ситуації у світі.

Я глибоко переконаний, якщо не ставити амбітних цілей, то взагалі немає сенсу працювати. Як приклад наведу свій особистий досвід. Нагадаю, що українська збірна з фехтування не мала нагород на Олімпійських іграх 1996-го та 2000 років. Я став працювати головним тренером команди 2002 року й уже 2004-го наші шаблісти здобули бронзу в Афінах, а 2008-го — золото в Пекіні.

Головне — визначити мету й працювати. У цьому контексті дуже багато залежить від професійності тренерів. Решту — наукову роботу, матеріальнотехнічну базу, диджитал-супровід — треба підтримувати й розвивати. Усе це передбачено в стратегії, яка має комплексний характер і наразі відкрита для публічного обговорення. І всі, без винятку, суб’єкти спортивної сфери — федерації, фізкультурно-спортивні товариства, спортивні клуби — можуть долучитися і внести свої пропозиції. Ми готові до критики, головне, щоб вона була конструктивна.

Я в цьому не бачу суперечностей. Потрібно узгодити ці позиції; вони мають доповнювати одна одну та слугувати спільній меті — відновити й посилити спортивні позиції України у світі. Мають бути чітко виписані повноваження держави та спортивних федерацій і приватних клубів. Наразі ця робота триває. Думаю, що вже цього літа після широкого публічного обговорення ми виробимо остаточну редакцію стратегії розвитку спорту.

Я не люблю пафос і не використовую гучних гасел. Я дуже люблю спорт, це моє життя. І я дійсно хочу, щоб у підсумку роботи нашої команди стало більше людей, які займаються спортом і які відчувають гордість за свою країну, коли наші спортсмени здобувають медалі на Олімпійських іграх, чемпіонатах Європи та світу. Для мене особисто немає більшого задоволення, ніж чути Гімн України та бачити, як здіймається український прапор після перемоги українського спортсмена. Як чиновник, докладу максимум зусиль для цього.

За фехтуванням сумую. Але я звик у житті ставити цілі та реагувати на виклики. Колись мав мету, щоб українські фехтувальники перемагали на Олімпійських іграх; потім намагався організувати й вивести на належний рівень базу Олімпійської підготовки в Конча Заспі. Останніми роками, працюючи директором профільного департамент у КМД А, намагався використати знання та досвід для посилення спортивних позицій у столиці. Тепер, маючи за плечима весь цей багаж, поставив нову мету: зміцнити позиції українського спорту у світі. Знаєте, у житті потрібно ставити цілі й іти до них. А фехтування буде в моєму житті завжди.