1. Який недавно виник, з’явився, не існував раніше; недавно зроблений, створений і т. ін. Серед села вдова жила У новій хатині (Шевч., І, 1963, 158); Бунін читав свої нові оповідання (Коцюб., III, 1956, 409); Будов нечувано нових Ростуть каркаси променисті (Рильський, II, 1960, 104); У тата були чоботи з блискучими халявами, а на передах — по зовсім новій латці (Багмут, Опов., 1959, 4); // Якого ще не одягали, не носили; який зберіг свій первісний вигляд. На голову начепила [Параска] нову квітчасту хустку (Н.-Лев., II, 1956, 20); Черниш був у новому кітелі (Гончар, III, 1959, 213); // Якого раніше не використовували, не застосовували; який не був у вжитку. Машини були нові, вони, видно, недавно зійшли з залізничних платформ (Гончар, III, 1959, 174).
◊ Мов (як) бара́н на нові́ воро́та, диви́тися (ви́рячитися і т. ін.) див.