1. Шматок старої, зношеної тканини. — Де то вже нема. [мене]! —обізвалася Зубиха, лізучи з-під покутя і таскаючи превеликенний горщик, ганчіркою зав’язаний (Кв.-Осн., II, 1956, 190); Вогкою ганчіркою Лукія витирає скляний дах оранжереї (Донч., III, 1956, 42);* Образно. [Сабіна:] Панові своєму рабиня дякує, що нагадав їй, хто він і хто вона. Тепер я тямлю, що не мені, затоптаній ганчірці, гостей шляхетних пристоїть вітати (Л. Укр., III, 1952, 156); * У порівн. На Галецькій під дранкою була надіта чистенька чорна кофточка, але спідниця старої Майбородихи була латана й зам’якла, як ганчірка (Н.-Лев., IV, 1956, 309).
2. перен., зневажл. Про зношений, старий одяг, білизну. І хусточками-ганчірками зап’ялися, стали на жінок схожі. Але жалюгідне вбрання ще дужче засмутило всіх, воно гнітило, як тягар (Хижняк, Тамара, 1959, 171); // Одяг взагалі. Не спали голодні й холодні, котрим денний заробіток не приніс ні шматка хліба — загасити голодну згагу, ні ганчірки — прикрити голе тіло (Мирний, І, 1954, 330); — Подивіться хоча б на татар: і працюють як слід, і не пиячать, і з усього задоволені. А речі свої он як зберігають. Аж трусяться над кожною ганчіркою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 85).
3. перев. мн., перен., зневажл. Про жіночі убори.
4. перен., зневажл. Про безвольну, безхарактерну людину. — Путящого робітника так із нас ніколи й не вийде. Ні характеру, ні волі, ні витримки… Так і будемо цілий вік починати і не кінчати. І вийде з нас не активна людина, а якась ганчірка (Вас., II, 1959, 235); [Однолюб:] Ви не подумайте тільки, що я, вибачте, ганчірка, я два роки був на фронті (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 88).