Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сéрбська кири́лиця, розм. ву́ковиця — абетка для запису сербської мови кириличними буквами. Розроблена на початку XIX ст. сербським мовознавцем Вуком Караджичем, і відтоді не зазнала змін. Паралельно з кирилицею використовують гаєвицю (латиницю, пристосовану до південнослов'янських мов). Станом на 2003 рік сербська абетка містить 30 букв:
Вуковиця |
Гаєвиця |
Звук |
Українська транскрипція
|
А а
|
A a
|
[a]
|
а (ђа→джя, ља→ля, ња→ня, ја→[ь]я, ћа→чя)
|
Б б
|
B b
|
[b]
|
б
|
В в
|
V v
|
[v]
|
в
|
Г г
|
G g
|
[g]
|
ґ
|
Д д
|
D d
|
[d]
|
д
|
Ђ ђ
|
Đ đ
|
[ʥ]
|
джь (ђа→джя, ђе→джє, ђи→джі, ђо→джьо, ђу→джю)
|
Е е
|
E e
|
[e]
|
е
|
Ж ж
|
Ž ž
|
[ʒ]
|
ж
|
З з
|
Z z
|
[z]
|
з
|
И и
|
I i
|
[i]
|
и (після «ш», «щ», «ц», «ч»), і (у більшості випадків), ї (після голосних)
|
Ј ј
|
J j
|
[j]
|
й (напочатку слова і після голосних: ја→я, је→е, ји→и, јо→йо, ју→ю; після приголосних: ја→ья, 'я, је→ьє, ји→ьї, јо→ьйо, ју→ью, ''ю)
|
К к
|
K k
|
[k]
|
к
|
Л л
|
L l
|
[l]
|
л
|
Љ љ
|
Lj lj
|
[ʎ]
|
ль (ља→ля, ље→ле, љи→лі, љо→льо, љу→лю)
|
М м
|
M m
|
[m]
|
м
|
Н н
|
N n
|
[n]
|
н
|
Њ њ
|
Nj nj
|
[ɲ]
|
нь (ња→ня, ње→не, њи→ні, њо→ньо, њу→ню)
|
О о
|
O o
|
[o]
|
о (ђо→джьо, љо→льо, њо→ньо, јо→йо, ћо→чьо напочатку слова і після голосних, ьйо після приголосних)
|
П п
|
P p
|
[p]
|
п
|
Р р
|
R r
|
[r]
|
р
|
С с
|
S s
|
[s]
|
с
|
Т т
|
T t
|
[t]
|
т
|
Ћ ћ
|
Ć ć
|
[ʨ]
|
чь (ћа→чя, ће→чє, ћи→чі, ћо→чьо, ћу→чю)
|
У у
|
U u
|
[u]
|
у (ђу→джю, љу→лю, њу→ню, ју→[ь]ю, ћу→чю)
|
Ф ф
|
F f
|
[f]
|
ф
|
Х х
|
H h
|
[x]
|
х
|
Ц ц
|
C c
|
[ʦ]
|
ц
|
Ч ч
|
Č č
|
[ʧ]
|
ч
|
Џ џ
|
Dž dž
|
[ʤ]
|
дж
|
Ш ш
|
Š š
|
[ʃ]
|
ш
|
Паралельно з вуковицею в Сербії і Чорногорії використовується латинський алфавіт «гаєвиця» (див. у правій колонці), який є також хорватським алфавітом.
- при транскрипції прізвищ (на відміну від географічних назв) може не бути передано відмінність між м'яким А і твердим Я, а саме, замість правил ђа → джя, ђо → джьо, ђу → джю використовуються ђа → джа, ђо → джо, ђу → джу (Ђукановіћ → Джуканович і т. ін.);
- замість јо → йо (після голосних) / ьо (після приголосних) зустрічається і передача јо → е, особливо у випадках з прозорою слов'янської етимологією;
- поряд з ља → ля, ље → ле, ња → ня, ње → не зустрічається передача зі вставкою розділового м'якого знака (ља → лья, ље → льє, ња → нья, ње → ньє): Цетиње → Цетинє.