Фрідріх Карл Рудольф Бергіус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бергіус.
Нобелівська премія з хімії (1931) Фрідріх Карл Рудольф Бергіус
нім. Friedrich Bergius
Ім'я при народженнінім. Friedrich Karl Rudolf Bergius
Народився11 жовтня 1884(1884-10-11)
поблизу Бреслау
Помер31 березня 1949(1949-03-31) (64 роки)
Буенос-Айрес
ПохованняCementerio Alemánd
Країна Німеччина
Національністьнімець
Діяльністьхімік, викладач університету
Alma materУніверситет Бреслау (Вроцлава), Університет Лейпціг
Галузьхімія
ЗакладУніверситет Бреслау
Університет Лейпціг
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Науковий керівникАльберт Ладенбург
Ріхард Абегг
Артур Ганч
ЧленствоГайдельберзька академія наук (1941, 1942)
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Відомий завдяки:Методи високого тиску в хімії
Нагороди
CMNS: Фрідріх Карл Рудольф Бергіус у Вікісховищі

Фрідріх Бергіус (нім. Friedrich Bergius; 11 жовтня 1884, поблизу Бреслау — 31 березня 1949, Буенос-Айрес) — німецький хімік-технолог.

Біографія

[ред. | ред. код]

Фрідріх Карл Рудольф Бергіус народився на околицях Бреслау (тепер це територія Польщі), в сім'ї Генріха і Марії (Хаазе) Бергіус. Хлопчик відвідував початкову та середню школи в розташованому неподалік Бреслау (нині польське м. Вроцлав). Там він приходив на хімічну фабрику свого батька і з великим захопленням спостерігав промислові процеси. Після закінчення середньої школи батько послав його на один з великих металургійних заводів Рура, щоб той за шість місяців ознайомився з виробництвом.

У 1903 р. Бергіус вивчав хімію в університеті Бреслау, займаючись у Альберта Ладенбурга і Ріхарда Абегга. Наступний рік він провів на військовій службі, а потім вступив до Лейпцігський університет, де під керівництвом Артура Ганча готував докторську дисертацію на тему про концентровану сірчану кислоту як розчинник. Закінчивши дисертацію, Бергіус в 1907 р. отримав в університеті Бреслау докторський ступінь.

Протягом наступних двох років Бергіус працював асистентом у Вальтера Нернста в Берлінському університеті, а потім у Фріца Габера в Карлсруе.

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 1931 р. Бергіусу і Бошу спільно була присуджена Нобелівська премія з хімії «за заслуги по введенню та розвитку методів високого тиску в хімії». Представляючи лауреатів від імені Шведської королівської академії наук, К. В. Пальмайер розповів про труднощі технічного характеру, які довелося подолати Бергіусу в ході вдосконалення технології проведення реакцій під високим тиском. Він додав, що «введення методів високого тиску в хімію являє собою епохальну подію в галузі хімічної технології».

Крім Нобелівської премії, вчений був удостоєний ще декількох нагород, у тому числі престижної медалі Лібіха Німецького хімічного товариства. Йому були також присвоєні почесні ступені Гейдельберзького і Ганноверського університетів. Став членом Гайдельберзької академії наук.

Родина

[ред. | ред. код]

Бергіус був одружений з Отілою Кразерт. У них було два сини і дочка.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118509500 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. Т. 1. — М.: Прогресс, 1992. 740 с. (рос.)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фрідріх_Карл_Рудольф_Бергіус&oldid=37527719