Пшоно
Зріле колосся Проса звичайного
Пшоно́ — насіння проса, очищене від зовнішньої оболонки, луски.
Цей доступний і традиційний продукт — джерело великої кількості вітамінів і мікроелементів. Пшоно є постачальником рослинних білків і вуглеводів. Багатий вміст клітковини забезпечує роботу шлунково-кишкового тракту, знижує рівень холестерину в крові.
Використовується для приготування супів, каш, фаршів, запіканок. Дуже смачні виходять страви з пшона, приготовлені з гарбузом, печінкою або яйцями.
Споживання пшона практикувалося ще від початку існування древніх цивілізацій світу. Зазвичай пшоно ― це малозернові однорічні злаки, що люблять теплий клімат і відносяться до родини трав. Вони дуже добре переносять екстремальні погодні умови, такі як посуха, і є більш поживними злаками, якщо порівнювати із рисом і пшеницею. Пшоно має незначний вміст фітінової кислоти і є багатим на харчові волокна, залізо, кальцій, і вітаміни B. Крім того, і зменшують поглинання глюкози.
|
Неочищене зерно
|
Просо
|
Води
|
10,66
|
10,97
|
Азотних речовин
|
9,29
|
10,82
|
Жирів
|
3,50
|
5,46
|
Цукру
|
1,33
|
1,19
|
Декстрину
|
3,51
|
7,16
|
Крохмалю
|
61,09
|
59,40
|
Клітковини
|
7,29
|
2,64
|
Мишій італійський є першим відомим одомашненим просом. Китайські легенди приписують одомашнення пшона до часів Шень-нуна, легендарного Імператора Китаю.[1] Також пшоно або просо згадується у деяких найдавніших текстах Яджур-вед, що свідчить про те, що споживання пшона було дуже поширеним за часів раніше ніж 4500 р. до н. е.[2]
Світове виробництва пшона, 2000
Світове виробництва пшона, 2005
Просо або пшоно є одною із двох основних сільськогосподарських культур у напівпосушливих, виснажених, менш родючих регіонів Африки і Азії.[3] Пшоно пристосоване не лише рости в цих посушливих і несприятливих умовах, але є найнадійнішою культурою в таких регіонах ніж інші зернові. Це, зокрема, зробило просо особливо популярним, в країнах довкола пустелі Сахара у західній Африці.
Пшоно, однак, полюбляє умови високої плодючості і вологи. Врожайність пшона на гектарі землі може бути в два або чотири рази вищою при поливі і додаванні добрив. Існувала співпраця із бідними країнами задля підвищення врожаю пшона.[4]
Індія є найбільшим в світі виробником пшона. В 1970-х, весь зібраний врожай пшона в Індії вживався у їжу. До 2000-х, річний врожай пшона в Індії збільшився, але споживання на душу населення зменшилося на 50 % — 75 % в різних регіонах країни. Станом на 2005, більша частина пшона, що вироблялася в Індії використовувалася для інших застосувань: для корму домашньої худоби і виробництва алкоголю.[5] Індійські виробники обговорювали можливі шляхи збільшення споживання пшона як їжі серед населення, аби збільшити виробництво; однак, серед місцевих жителів стали популярними інші злаки, яким вони частіше віддають перевагу.[6]
У 2010, річний врожай пшона в світі становив 0.83 тон на гектар. Найврожайніші ферми з вирощування пшона в світі були у Франції, із середнім по країні показником врожайності в 3.3 тони на гектар в 2010.[7]
Десятка країн найбільших
виробників пшона — 2013
Країна
|
Виробництво, млн т
|
Виноски
|
Індія |
10,910 |
|
Нігерія |
5,000 |
F
|
Нігер |
2,955 |
*
|
КНР |
1,620 |
F
|
Малі |
1,152 |
|
Буркіна-Фасо |
1,109 |
*
|
Судан |
1,090 |
|
Ефіопія |
0,807 |
|
Чад |
0,582 |
*
|
Сенегал |
0,572 |
|
В світі |
29,870 |
A
|
Немає виноски = офіційна цифра, * = Неофіційна цифра, F = FAO оцінка, A = Може містити офіційні, неофіційні або оцінені дані[7]
|
За даними Державної служби статистики України в 2016 виробництво проса становило 278 тис. т. Найпридатнішими зонами для вирощування проса є Степова і Лісостепова зона, а також Полісся. Найбільші площі вирощування проса, за даними Державної служби статистики України, в 2011 році були зосередженні на Дніпропетровській –19,8 тис. га, Запорізькій –17,3 тис. га, Миколаївській — 16,1 тис. га, Харківській–14,5 тис. га, Херсонській — 14,4 тис. га областях.[8]
Тонгба, зроблений із пшона алкогольний настій, який поширений у далекосхідних гірських регіонах Непалу і Сіккім, Індія
У деяких культурах світу пшоно є традиційно вживаним зерном для пивоваріння пива з проса, наприклад у народу Тао, що живе на острові Лань, а також народу Амі або Атаял в Тайвані. Деякі народи в східній Африці варять напій із пшона сорго, що називається ajono, що є традиційним напоєм народу Тесо[en]. Ферментоване просто готується у великому горщику в гарячій воді, потім розливають і п'ють потягуючи через довгі соломинки.
Пшоно також є базовим інгредієнтом для приготування дистильованого напою раксі в Непалі і місцевого алкогольного напою народів Шерпа, Таманґ, Раі[en] і Лімбу[en], який називається тонгба, в східному Непалі. У Балканських країнах, особливо в Румунії і Болгарії, пшоно використовують для приготування ферментованого напою — браги.