Машикулі́ (фр.machicoulis, від середньовічного французького сполучення «mache-col» — «бий у шию») — оборонний елемент верхніх ярусів середньовічних фортифікацій, що прийшов на заміну гурдиціям (підсябиттям). Застосовувавалися протягом XIV–XVI століть у фортецях Європи, Близького Сходу. Вони призначались для захисту підошóв оборонних мурів, де утворювались мертві зони, недосяжні для обстрілу з бійниць.
Фортифікатори розширювали бойові галереї верхніх ярусів на всій довжині оборонного муру та по периметру веж, перетворюючи їх на своєрідні навісні ґанки за рахунок випнутих за лінію оборонного муру кронштейнів; на них прикріплено парапет із бійницями. У підлозі поміж кронштейнами облаштовували отвори для вертикального обстрілу нападників біля підошви муру, щоб кидати на них каміння, лити гарячу смолу, окріп. Також машикулі могли мати вигляд нахилених стрільниць у товщі муру. Коли розпочато використовувати ренесансові земляні бастіонні фортифікації, машикулі вийшли з ужитку разом із застарілими оборонними мурами.
Hoad, T. F. (1986), English Etymology, Oxford University Press
Villena, Leonardo (1988). Sobre las defensas verticales en España: tipología y terminlogía comparadas. У Andrés Bazzana (ред.). Guerre, fortification et habitat dans le monde méditerranéen au Moyen Age: colloque. Casa de Velázquez. ISBN978-84-86839-02-4.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Машикулі