Логінов Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Логінов Володимир Іванович
Народився15 вересня 1923(1923-09-15)
Біла Церква, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер27 квітня 1966(1966-04-27) (42 роки)
Москва, СРСР
ПохованняГоловинське кладовище
Країна СРСР
Діяльністьофіцер
Учасникнімецько-радянська війна
Військове званняполковник
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За визволення Варшави» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «За бездоганну службу»

Логінов Володимир Іванович (нар. 15 вересня 1923, Біла Церква — пом. 27 квітня 1966, Москва) — герой Радянського Союзу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 вересня 1923 року в місті Біла Церква в родині робітника. За національністю українець. Член ВКП(б) з 1943 року. Закінчив середню школу. У Радянській Армії з липня 1941 року. У 1942 році закінчив Омське військове піхотне училище.

Пам'ятна дошка на приміщенні З.О.Ш. № 1 у Білій Церкві

Учасник Великої Вітчизняної війни з жовтня 1943 року. Командир роти 110-го гвардійського стрілецького полку (38-я гвардійська стрілецька дивізія (70-а армія, 1-й Білоруський фронт). Гвардії старший лейтенант Логінов в наступальних боях у серпні 1944 року, діючи в авангарді полку, першим форсував річку Західний Буг на південний захід від міста Брест. У сіл Новосюдкі і Яблочна (27 км північніше міста Влодава, Польща) рота оволоділа плацдармом, при відбитті 4-х контратак знищила більше сотні і полонила 38 гітлерівців. Логінов особисто захопив у полон 4-х солдатів і офіцера. При переслідуванні ворога, коли у шосе Брест-Варшава дві роти полку виявилися відрізаними, прийняв командування на себе. За день боїв роти знищили до двохсот гітлерівців і багато техніки. Вивів роти з невеликими втратами на з'єднання з полком.

За героїзм і вміле управління боєм при форсуванні і утриманні плацдарму на річці Західний Буг Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 гвардії старшому лейтенанту Логінову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1953 році закінчив військову академію ім. М. В. Фрунзе, а в 1963 році — військову академію Генерального штабу. З 1964 року полковник Логінов — у відставці. Проживав у Москві. Трагічно загинув 27 квітня 1966 року. Похований на Головинському кладовищі у Москві.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Ім'я В. І. Логінова носить школа № 1, в якій він вчився з 1931 по 1941 роках, і одна з вулиць міста Біла Церква.

Джерела

[ред. | ред. код]