Крушельницький Богдан Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богдан Антонович Крушельницький
Богдан Крушельницький (Прага, 1932)
Народився1906(1906)
Станиславів, нині Івано-Франківськ
Помер3 листопада 1937(1937-11-03)
Сандормох (поблизу м. Медвеж'єгорськ, Карелія, РФ)
·розстріляний
ПохованняСандармох
Національністьукраїнець
Діяльністьекономіст, педагог
БатькоКрушельницький Антін Владиславович
МатиКрушельницька Марія Степанівна
РодичіАнтін Крушельницький,
Володимира Крушельницька,
Іван Крушельницький,
Тарас Крушельницький,
Остап Крушельницький,
Лариса Крушельницька,
Марія Крушельницька
Брати, сестриКрушельницький Іван Антонович, Крушельницька Володимира Антонівна, Крушельницький Остап Антонович і Крушельницький Тарас Антонович
У шлюбі зНаталя Мельник

Богда́н Анто́нович Крушельни́цький (1906, Станиславів, нині Івано-Франківськ — 3 листопада 1937, Сандармох, Карелія) — український економіст, педагог. Брат Володимири Крушельницької, Івана Крушельницького, Тараса Крушельницького й Остапа Крушельницького. Стрийко (дядько) Лариси Крушельницької та Марії Тарасівни Крушельницької.

Жертва сталінського терору.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в місті Станиславів (нині місто Івано-Франківськ) у сім'ї Антіна Крушельницького та Марії Крушельницької. Навчався в Українській господарській академії в Подєбрадах і Карловому університеті в Празі (Чехословаччина). Вивчав економіку аграрного виробництва. Одружився з Наталею Мельник, донькою професора Карлового університету — Валеріана Мельника. 1930 р. у часописі «Нові шляхи» (т. 7) вмістив розвідку «Реконструкція та раціоналізація промисловості України». Автор підручника з матеріальної економіки.

У травні 1934 року разом з дружиною та іншими членами родини виїхав в УРСР, де на той час жили його сестра та брат Іван. У Харкові працював у НДІ тваринництва.

Після арешту в листопаді 1934 року його братів Тараса та Івана, у грудні цього ж року також заарештований разом з сестрою. 26 березня 1935 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до 5 років позбавлення волі у таборах ГУЛАГ CCCP. Відбував покарання в Біломорсько-Балтійському таборі — на Соловках.

Постановою окремої трійки Управління НКВД СРСР по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року дістав найвищу кару (розстріл). Вивезений з островів з великим етапом в'язнів Соловецької тюрми і страчений 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох, що лежить поблизу Повенецької затоки Онезького озера, більш як за 15 км від робітничого селища Медвежа Гора (нині Медвеж'єгорськ, Республіка Карелія, РФ).

Реабілітований ще в комуністичні часи — Харківським обласним судом 19 грудня 1958 року.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]