Камінь Фаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Камінь Фаль ірл. Lia Fáil — «світлий», «блискучий», «достаток», «знання»[1]) — один з чотирьох дарів племен богині Дану, принесений з Фаліаса та встановлений у Тарі. За легендою камінь вигукував, коли на нього ставали Верховні королі Ірландії. Саму Ірландію називали Долиною Фаль або ж просто Фаль через той камінь[2].

Традиційні перекази кажуть, що камінь розколов Кухулін, після чого той вигукнув знову лише під Конном Сто Битв (II століття)[1].

Відповідно до Еліаде необроблений камінь символізував хаос, а крик під час вступу короля — опір того хаосу процесу впорядкування[2].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б С. Шкунаєв. «Викрадення бика з Куальнге» й легенди про ірландських героїв. — М. : Наука, 1985. — С. 485—486. — 100 000 прим.
  2. а б Н. Широкова. Міфи кельтських народів. — М. : Астрель, Аст, Транзиткнига, 2005. — С. 206. — 3000 прим. — ISBN 5271087093.