Гросуляр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гросуляр
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений (А)[d][1]
IMA-номерIMA1962 s.p.
АбревіатураGrs[2]
Хімічна формулаCa₃Al₂(SiO₄)₃[3]
Nickel-Strunz 109.AD.25[4]
Dana 851.4.3b.2
Ідентифікація
Сингоніякубічна сингонія[5]
Просторова групакристалографічна група 230d[5]
Інші характеристики
Названо на честьR. uva-crispa[6]
Типова місцевістьAkhtaragda river mouthd[4]
CMNS: Гросуляр у Вікісховищі
Гросулар
Гросулар

Гросуляр, або ґроссуляр — мінерал класу силікатів, кальцієво-алюмінієвий гранат уграндітового ряду.

Етимологія та історія

[ред. | ред. код]

Гроссуляр був названий у 1811 році німецьким геологом Авраамом Готтлобом Вернером на честь аґрусу (латинська назва якого ribes grossularia) через його часто зелений колір.

Основні характеристики

[ред. | ред. код]

Хімічна формула: Ca3Al2[SiO4]3. Містить (%): CaO — 37,15; Al2О3 — 24,19; SiO2 — 36,86. Сингонія кубічна. Густина 3,53-3,60. Твердість 6,5-7,5. Безбарвний або зеленкуватий. Блиск скляний. Злом нерівний. Прозорі, красиво забарвлені кристали гросуляр — дорогоцінні камені IV порядку. Найцінніший гросуляр — помаранчевий гесоніт з Шрі-Ланки, хромовий трав'яно-зелений гросуляр («пакистанський смарагд») з Пакистану і ванадієвий блакитно-зелений тсаворит з Танзанії і Кенії.

Асоціація: кальцит, доломіт, епідот, кліноцоїзит, воластоніт, скаполіт, везувіаніт, діопсид, тремоліт, кварц.

Різновиди

[ред. | ред. код]
Кольорова палітра гросуляра. Національний музей природничої історії, Вашингтон

Розрізняють:

  • ґросуляр-андрадит (алюмініїсто-залізистий мінеральний вид групи ґранатів — Ca3(Al, Fe)2[SiO4]3; склад і властивості змінюються від алюмініїстого до залізистого різновиду);
  • ґросуляр ванадіїстий (відміна ґросуляру, яка містить понад 4 % V2O3); ґросуляр-спесартин (кальціїсто-марганцевистий мінеральний вид групи ґранату — (Ca, Mn)3Al2[SiO4]3; склад і властивості змінюються від кальціїстого до марганцевистого різновиду);
  • ґросуляр-уваровіт (алюмініїсто-хромистий мінеральний вид групи ґранату — Ca3(Al, Cr)2[SiO4]3; склад і властивості змінюються від алюмініїстого до хромистого різновиду).

Походження

[ред. | ред. код]

Зустрічається в контактових вапняках, а також у сланцях, нефелінових сієнітах і деяких кислих вивержених породах.

Характерний для термічно та регіонально змінених вапняних порід. Продукт кальцієвого метасоматозу. Зустрічається іноді в порожнинах метаморфізованих базальтів.

Типовими супутниками гросуляра є діопсид, везувіан та хлорит. Ця досить однорідна асоціація мінералів становить масивну дрібнозернисту гірську породу кристалобластичної структури, іноді утворює практично мономінеральні породи (гросулярити). У світлі такий гросуляр часто виявляє помітне двозаломлення світло-сірих кольорів інтерференції. У перекристалізованих родингітах до перелічених вище мінералів приєднуються пізні карбонати.

Поширення

[ред. | ред. код]

У Росії гросуляр знайдений поблизу Чернишевська, в місці злиття річок Вілюй і Ахтарагда (Якутія). Він також залягає в долині Ала (П'ємонт, Італія), знайдений у Тіролі (Австрія), Окна-де-Ф'єр (Румунія), у Квебеку (Канада). В США його родовища є в штатах Мен, Вермонт, Каліфорнія, Вашингтон. Крім того, знайдений у Мексиці, Танзанії, Кенії.

В Україні трапляється в межах Українського щита.

Застосування

[ред. | ред. код]

Гросуляр — ювелірна сировина. В ювелірних виробах можна зустріти гросуляри різної якості, як правило, всі вони відносяться до напівдорогоцінного каміння. Якість обробленого мінералу визначається такими факторами: прозорість, блиск, якість та однорідність кольору. Дефекти, властиві обробленим мінералам: тьмяність, волокнистість, тріщини та порожнини, чорні плями.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]