Географія Гватемали

Географія Гватемали
Географічне положення Гватемали
Географічне положення
Континент	Північна Америка
Регіон	Центральна Америка
Координати	15°30′ пн. ш. 90°15′ зх. д. / 15.500° пн. ш. 90.250° зх. д. / 15.500; -90.250
Територія
Площа	108 889 км² (107-ме)
Морське узбережжя	400 км
Державний кордон	1667 км
Рельєф
Найвища точка	вулкан Тахумулько (4211 м)
Найнижча точка	Тихий океан (0 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Мотагуа (486 км)
Найбільше озеро	Ісабаль (589 км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, руди кольорових металів, деревина, риба, гума, гідроенергія
Стихійні лиха	активний вулканізм, тропічні циклони
Екологічні проблеми	знеліснення, ерозія ґрунтів, забруднення вод

Гватемала — північноамериканська країна, що знаходиться півдні континенту . Загальна площа країни 108 889 км² (107-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 107 159 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 730 км²^[1]. Площа країни у 3 рази більша за площу Січеславської області України.

Офіційна назва — Республіка Гватемала, Гватемала (ісп. Republica de Guatemala, Guatemala)^[2]. Назва країни походить від ацтекського слова гуаутемаллан — місце багатьох дерев, переклад з мови кіче — багато дерев, ліс^[3]. Коли конкістадори вперше прибули до Гватемали, вони побачили, гниле дерево з великою кількістю інших дерев навколо палацу. Іспанці вирішили, що це центр королівства мая. Від тубільців вони довідалися про назву цієї місцевості.

Гватемала — північноамериканська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на заході й півночі — з Мексикою (спільний кордон — 958 км), на північному сході — з Белізом (266 км), на сході — з Сальвадором (199 км), на південному сході — з Гондурасом (244 км). Загальна довжина державного кордону — 1667 км^[1]. Гватемала на півдні омивається водами Тихого океану; на північному сході має вихід до вод Гондураської затоки Карибського моря Атлантичного океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 400 км^[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м^[6][1].

Час у Гватемалі: UTC-6 (-8 годин різниці часу з Києвом)^[7].

Надра Гватемали багаті на ряд корисних копалин: нафту, нікель^[8].

Вулкан Санта-Марія був включений у 1990-х роках до «Десятиліття вулканів», міжнародної дослідницької програми впливу вулканічної діяльності на людство Міжнародної асоціації вулканології і хімії надр Землі (IAVCEI), як частини програми ООН зі зменшення небезпеки від стихійних лих^[1].

Середні висоти — 759 м; найнижча точка — рівень вод Тихого океану (0 м); найвища точка — вулкан Тахумулько (4211 м), найвища точка Центральної Америки.

Територія Гватемали лежить у тропічному кліматичному поясі^[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[10]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується^[10]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)^[10]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони^[10].

Гватемала є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[11].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 111,3 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3375 км² зрошуваних земель^[1].

Річки країни належать басейнам Тихого (захід) і Атлантичного (схід) океанів.

Земельні ресурси Гватемали (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 41,2 %,
  • орні землі — 14,2 %,
  • багаторічні насадження — 8,8 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 18,2 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 33,6 %;
• інше — 25,2 %^[1].

Зоогеографічно територія країни належить до Центральноамериканської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області^[10].

Гватемала є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Договору про Антарктику,
• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[12],
• Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу^[1].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: численні вулкани у горах, найактивніший вулкан Санта-Марія (3772 м), виверження вулкану Пакая (2552 м) у травні 2010 року засипало вулканічним попілом столицю країни і спричинило масову евакуацію населення; землетруси; узбережжя Карибського моря в зоні ураження ураганів і тропічних штормів^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• знеліснення вологих дощових лісів;
• ерозію ґрунтів;
• забруднення вод.

У фізико-географічному відношенні територію Гватемали можна розділити на 3 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

• Низовина тихоокеанського узбережжя. Сягає ширини близько 50 км біля кордону з Мексикою і поступово вужчає на південний схід, до кордону з Сальвадором.
• Нагір'я південної і центральної частини. Займає більшу половину території країни і продовжується на північний захід, в межі Мексики, і на південний схід, на територію Сальвадору і Гондурасу. Висота поверхні над рівнем моря переважно становить 1000—2400 м, з окремими вулканічними піками висотою понад 3700 м. Північну частину нагір'я утворюють складчасто-брилові масиви висотою до 4000 м, розділені глибокими тектонічними западинами. В останніх розташовані долини річок та озера.
• Рівнина Петен на півночі. Займає приблизно третину території країни. Ця область складається з рівнин і невеликих пагорбів, складених переважно вапняками. Більшу частину регіону покриває густий вологий ліс, що слугує житлом для різних тварин, зокрема ягуарів. У Петені дуже мало річок, майже вся дощова йде під землю. Транспортна мережа розвинена слабко, хоча головне місто регіону — Флорес — пов'язане з іншими частинами країни дорогою і повітряною лінією.

• Північна Америка
• Центральна Америка

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Гватемала // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Гватемала // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — 576 с.
• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Гватемала // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Гватемали

• Вікісховище : Атлас Гватемали.
• Карти Гватемали : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Guatemala : [англ.] : [арх. 1 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 8 July. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Гватемалу : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Гватемали.

п о р Гватемала в темах Азартні ігри Герб Прапор Гімн Державний лад Конституція Парламент Адміністративний поділ Географія Міста Столиця Населення Мови Історія Економіка Валюта Культура • Релігія Кінематограф Література Музика Права людини Свята Спорт Освіта Наука Транспорт Туризм Уряд Пошта (історія та марки) Інтернет Збройні сили Зовнішня політика Портал «Гватемала»