| Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2018) |
Бу́чацькі — прізвище давніх шляхетських родин гербів «Абданк» («Габданк»), Тарак. Інші гілки роду гербу Абданк — Язловецькі, Монастирські.
Прізвище взяли від назви поселення (або вже міста) Бучача, яким володіли від XIII до початку XVI ст.
Походження роду до цього часу є дискусійним (руське[1], литовське, польське, можливо, вони не пов'язані між собою). В «Енциклопедії Українознавства» вони вказані як польський рід.[2] Дослідник Олег Однороженко вважає їх (поряд із Кмітами, Одровонжами та іншими) нащадками шляхти з Малопольщі.[3] Віталій Михайловський також висловив припущення про їхню приналежність до поляків на прикладі Теодорика Бучацького-Язловецького.[4] Про те, що Бучацькі — давній польський рід, стверджував і Владислав Семкович[5], який також висловив гіпотезу про їх появу в Галичині за Казимира ІІІ.
Владислав Лозинський називав його родом, що осів у Руському воєводстві.[6] Сучасний польський дослідник Єжи Сперка, досліджуючи міграцію лицарів із Сілезії на територію Руського домену короля[7], стверджує, що Міхал Авданець був одним з наближених до князя Владислава Опольського осіб та отримав від нього найбільше бенефіцій.[8] Також він вважає, що немає певности, чи Міхал Абданк появився в Галичині за Казимира ІІІ, чи вже за Людовика Угорського.[9]
Першим Бучацьким, якого згадують у доступних джерелах, був Ґабріель (Гаврило) Бучацький — староста кам'янецький у книзі Бартоша Папроцького «Gniazdo Cnoty, zkąd herby Herby rycerstwa polskiego swój początek mają» (1578, Краків),[10] на яке посилається ксьондз Садок Баронч ОП у своїй розвідці «Pamiątki buczackie».[11][12]
Після сутичок за спадок Романовичів близько 1366 р. територія між Віслоком, Карпатами, Серетом та Поліссям відійшла Польщі до кінця життя короля Казимира III ( 1370). Східні кордони терену отримали польські Абданки, які назвались Бучацькими гербу Абданк, змогли поширити вплив вглиб Пониззя[13]. Володіючи маєтностями на Поділлі в часи його управління великим князем Витовтом, представники роду були лояльними до нього, але після його смерти відразу стали на сторону короля Ягайла.[14]
Бучацькі відіграли помітну роль в історії Поділля, зокрема, його прилученні до Корони,[15] кінця XIV–XV, меншу — Галичини. Близько 1440 року їхнім коштом збудували родинну каплицю-усипальницю при Латинському катедральному соборі Львова (пізніше — перебудована, тепер на її місці, за одними даними — каплиця Святих Дарів, третя від входу біля північної нави; за іншими — каплиця святого Казимира[16]). Для відправ служб у каплиці Анна з Бучацьких, дружина белзького каштеляна Дерслава з Угнева, записала фундуш.
Львів. Каплиця Святих Дарів (каплиця Вишневецьких; на дальньому плані)
Бронзовий надгробок з латинської катедри Львова, який вважали надгробком Бучацького
На сторінці про канцлера є інформація про канцлера з іменем Michał Awdaniec[pl], (з роду Awdaniec (Awdańcy)[pl]), який по роках виходить явно старшим за всіх Михайлів, згаданих в історії Бучача. Працював канцлером в 1112–1113 роках. Згідно сторінки про герб Awdańcy, Michał Awdaniec був осліплений за бунт в 1117 р. (але не зрозуміло чи то був Міхал-тато чи Міхал-син).
У різні часи представники роду володіли містами Бучачем, Язловцем, Підгайцями, Червоногородом, Кацюбіївом, Баришем[32], Монастириськами, Устям[33], Чернелицею[34], багатьма селами.
Представниками Бучацьких гербу Тарак були Якуб Мурза Бучацький, син Селім, онук Ян[35]. Зофія — дружина Алексадера Ахматовича гербу Ахмат[36].
- ↑ Раніше так вважав Шайноха → Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — T. III. — S. 314. (пол.), Антоній Роле на додачу вказував, що були православними → Dr. Anoni J… Zameczki podolskie na kresach // Przegla̜d polski. — Т. 5. — Вип. 1—6. — S. 357. (пол.)
- ↑ Бучацькі… — С. 200.
- ↑ Однороженко О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада. — К. : Темпора, 2011. — іл. — C. 72. — ISBN 978-617-569-025-3.
- ↑ Михайловський В. Podole po Grunwaldzie (1410—1430): walka Witolda z Jagiełłą [Архівовано 4 червня 2015 у Wayback Machine.]. — S. 124. (пол.)
- ↑ Semkowicz W. Gasztołd Jan (Iwaszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejęności, 1948—1958. — T. 7. — S. 297—298. (пол.)
- ↑ Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 25. (пол.)
- ↑ У польській історіографії вживають термін Червона Русь.
- ↑ Sperka J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 297. (пол.)
- ↑ Sperka J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu] — S. 74. (пол.)
- ↑ а б в Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego… [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — S. 609. (пол.)
- ↑ а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 40. (пол.)
- ↑ Ці дані наводить також о. К. Несецький ТІ → Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.] — T. 1. — S. 216. (пол.)
- ↑ Kowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec — Ostróg : Wołanie z Wołynia, 2005. — S. 33. — ISBN 83-88863-16-9. (пол.)
- ↑ Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — С. 39. — ISSN 0130-5247.
- ↑ Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 81. (пол.)
- ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 4.
- ↑ Несецький вказав: 1) 1332 рік як згадку про укладення шлюбу чи вже про те, що вона його дружина; 2) посади П. Гаштовта: староста кам'янецький, віленський воєвода, при цьому посилався на праці Кояловича, Темберського
- ↑ оскільки не була вказана дата урядування → Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.] — T. 1. — S. 216.
- ↑ К. Несецький про нього не згадував.
- ↑ Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 29.
- ↑ а б в Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1392)… — S. 84.
- ↑ Несецький вказав, що Кромер ствердив про 3 рідних братів — Михайла, Теодорика та Мірсила
- ↑ його батько — Зиґмунт з Радзанова, Угнева
- ↑ Rudniki (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 939. (пол.) — S. 939. (пол.)
- ↑ Jazlowieccy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 44.
- ↑ Barbara Schroppe (ID: 8.505.42). Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 29 липня 2016.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 8. — S. 276. (пол.)
- ↑ Короткий родовід Давида Бучацького. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 1 березня 2013.
- ↑ Вл. Семкович у біограмі Івашка Гаштовта вказує, що Бучацька правдоподібно була його матір'ю та донькою Міхала Авданьця → Semkowicz W. Gasztołd Jan (Iwaszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejęności, 1948—1958. — T. 7. — S. 297. (пол.)
- ↑ Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Baryszu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 508 il. — S. 13. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
- ↑ Betlej A. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Cz. I. — T. 18. — S. 295.
- ↑ Zaucha Т. Kościół parafialny p. w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Cz. I. — T. 18. — S. 53.
- ↑ Kryczyński S. Buczacki Jakub Murza, h. Abdank (um. 1835) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. 3. — S. 83-84. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 1. — S. 22.
- Бучацькі // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 200.
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Дуда І. Бучацькі / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 211. — ISBN 966-528-197-6.
- Каталог пергаментних док-ів ЦДІА у Львові 1233—1799 [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.]. — К. : Наукова думка, 1972. — 676 с. — №. 248.
- Михайловський В. Вищі урядники Польського королівства на руських землях у 1434—1506 роках: спроба колективного портрета [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 162—177.
- Капраль М. (Львів). Подільська шляхта XIV—XVI століть у дослідженні Віталія Михайловського (Михайловський В. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття). — С. 693—703.
- Akta grodskie i ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1887. — Т. XII. — 552 s. (лат.), (пол.)
- Barącz S. http://polona.pl/item/564820/0/ [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — 230 s. (пол.)
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — t. 2. — S. 215—221. (пол.)
- Buczacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 254. (пол.) — S. 254. (пол.)
- Kamieniec Podolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 749. (пол.) — S. 749. (пол.)
- Kowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec — Ostróg : Wołanie z Wołynia, 2005. — 248 s. — ISBN 83-88863-16-9. (пол.)
- Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — 406 s. — S. 216-218. (пол.)
- Okolski S. Orbis Polonus… — Kraków, 1641. — ~1000 s. — S. 9. (лат.)
- Ostrynia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 734. (пол.) — S. 734. (пол.)
- Paprocki B.Herby rycerstwa polskiego… zebrane i wydane r. p. 1584. — Kraków, 1578. — 1246 s. — S. 609. (пол.)
- Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — 480 s. (репринт 1989 р.) — ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
- Sperka J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Średniowiecze Polskie i Powszechne [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.]. — 2014. — T. 6 (10). — S. 74—84. (пол.)
- Sperka J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 278—301. (пол.)
- Stadnicki K. Wspomnienie o Abdankach-Konopkach, Buczackich i Jazłowieckich [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Przewodnik naukowy i literacki. — S. 145—159. (пол.)