Грепафлоксацин
| |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| (RS)-1-cyclopropyl-6-fluoro-5-methyl-7-(3-methylpiperazin-1-yl)- 4-oxo-quinoline- 3-carboxylic acid | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | |
| PubChem | |
| DrugBank | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C19H22FN3O3 |
| Мол. маса | 359,395 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | 72% |
| Метаболізм | печінковий |
| Період напіврозпаду | 10-13 год. |
| Виділення | нирковий, Жовч |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності |
? |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | перорально |
Грепафлоксацин —синтетичний антибіотик з групи фторхінолонів ІІІ покоління для перорального застосування.
Фармакологічні властивості
Грепафлоксацин — синтетичний антибіотик з групи фторхінолонів ІІІ покоління. Діє бактерицидно, порушуючи синтез ДНК в бактеріальних клітинах. До препарату чутливі такі мікроорганізми: стафілококи, стрептококи, клебсієли, нейсерії, Escherichia coli, Enterobacter spp., Proteus spp., Citrobacter spp., Haemophilus spp., Serratia spp., Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, Pseudomonas aeuruginosa, Providencia rettgeri, Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia, Acinetobacter calcoaceticus, легіонелли, хламідії, мікоплазми, Ureaplasma urealyticum, туберкульозна паличка. Нечутливими до грепафлоксацину є анаеробні збудники (у тому числі клостридії та Bacteroides fragilis).[1][2] Чутливість до грепафлоксацину грампозитивних збудників (стрептококів), хламідій та мікоплазм вища, чим у фторхінолонів ІІ покоління (ципрофлоксацину, офлоксацину, спарфлоксацину).[3]
Фармакодинаміка
Грепафлоксацин швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність препарату складає 72%. Максимальна концентрація в крові досягається через 2-2,5 години. Грепафлоксацин добре зв'язується з білками плазми крові. Високі концентрації препарату створюються у більшості тканин та рідин організму. Найвищі концентрації грепафлоксацину досягаються у жовчі, жовчевих протоках, статевих органах, шкірі, мигдаликах, макрофагах, поліморфноядерних лейкоцитах. Високі концентрації створюються у дихальних шляхах — альвеолярній рідині, бронхіальному слизу, альвеолярних макрофагах.[4] Препарат проходить через плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко. Грепафлоксацин метаболізується в печінці з утворенням метаболітів із незначною антибактеріальною активністю. Виділяється препарат з організму із сечею та жовчю. Період напіввиведення препарату становить 10—13 годин, цей час може збільшуватись при печінковій та нирковій недостатності.
Показання до застосування
Грепафлоксацин застосовувався при захворюваннях дихальних шляхів (позагоспітальні пневмонії, викликані типовими та атиповими збудниками, загостренні хронічного бронхіту), неускладненій гонореї, уретриті та цервіциті.[5][6]
Побічна дія
При застосуванні грепафлоксацину можливі наступні побічні ефекти:
- Алергічні реакції — висипання на шкірі, свербіж шкіри, фотодерматоз, бронхоспазм, лихоманка, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок.
- З боку травної системи — блювота, нудота, біль в животі, запор або діарея, здуття живота, сухість в роті, неприємний смак у роті.
- З боку нервової системи — збудження, порушення свідомості, судоми, безсоння, сонливість, парестезії, галюцинації, депресія, головний біль, нейропатія, порушення зору та слуху, порушення нюху та смаку.
- З боку ендокринної системи — гіперглікемія.
- З боку опорно-рухового апарату — артралгії, міалгії, тендовагініти, розриви сухожиль.
- Зміни в лабораторних аналізах — тромбоцитопеія, підвищення рівня цукру в крові, гіперліпідемія, збільшення рівня білірубіну в крові, збільшення рівня сечовини і креатиніну в крові, збільшення рівня активності трансаміназ і лужної фосфатази в крові.
Найчастішими побічними ефектами грепафлоксацину є побічні ефекти з боку серцево-судинної системи. Часто при застосуванні грепафлоксацину спостерігається подовження інтервалу QT на ЕКГ, а також аритмії по типу «пірует». Частіше такі порушення спостерігаються при сумісному використанні препарату із еритроміцином, терфенадином, астемізолом, цизапридом, пентамідином, аміодароном, соталолом, дизопірамідом, флекаїнідом, хінідином, новокаїнамідом, трициклічними антидепресантами, частиною антипсихотичних препаратів. У зв'язку із частими побічними ефектами з боку серцево-судинної системи препарат знятий з виробництва.[7]
Протипокази
Грепафлоксацин протипоказаний при підвищеній чутливості до фторхінолонів, порушеннях серцевого ритму, подовженні інтервалу QT на ЕКГ, серцевій недостатності, печінковій недостатності, при вагітності та годуванні грудьми, дітям до 18 років. Препарат не застосовується разом із препаратами, що подовжують інтервал QT на ЕКГ.
Форми випуску
Грепафлоксацин випускався у вигляді таблеток по 0,4 та 0,6 г.[8] Станом на 2014 рік в Україні даний препарат не зареєстрований.[9]
Примітки
- ↑ http://www.mosmed.ru/docv/Vidal_docs/drug_info_823000000.asp (рос.)
- ↑ http://www.eurolab.ua/medicine/drugs/124 (рос.)
- ↑ http://nature.web.ru/db/msg.html?mid=1176799&uri=index2.html (рос.)
- ↑ http://www.fesmu.ru/elib/Article.aspx?id=35222 (рос.)
- ↑ http://farmaspravka.com/grepafloksacin-grepafloxacin (рос.)
- ↑ http://www.mosmed.ru/docv/Vidal_docs/drug_info_823000000.asp (рос.)
- ↑ Sprandel, KA.; Rodvold, KA. (2003). Safety and tolerability of fluoroquinolones. Clin Cornerstone. Suppl 3: S29-36. PMID 14992418. (англ.)
- ↑ http://mashkovsky.ru/tiki-index.php?page=%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D1%84%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D1%81%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BD" title="Грепафлоксацин в Справочнике Машковского" (рос.)
- ↑ Державний реєстр лікарських засобів України. http://www.drlz.kiev.ua/