Glassdoor запустила свій сайт рейтингів у червні 2008 року,[8] який «зберігав реальні відгуки і заробітну плату працівників великих компаній, а потім анонімно відображав їх для перегляду всім учасниками». Потім компанія усереднила заробітні плати, розмістивши середні показники разом з відгуками співробітників щодо керівництва та культури компаній, у яких вони працювали, включаючи деякі великі технологічні компанії, такі як Google та Yahoo.[9] Сайт також дозволяє розміщувати офісні фотографії та інші факти, які стосуються компаній.[10]
Пізніше сайт також почав фокусуватися на керівниках, робочих місцях та на те, чим взагалі є робота на посадах.[11] Відгуки на працівників також були усереднені для кожної компанії.[11] Оціювання засноване на відгуках, створених безпосередньо користувачами. Щороку Glassdoor визначає загальний рейтинг компанії, щоб визначити переможця нагороди Employees’ Choice Awards, також відомої як Best Places to Work.[12] За словами представника Glassdoor Скотта Доброскі, кожний відгук про компанію йде від реального працівника «шляхом перевірки адрес електронної пошти та перевірок командою управління контентом».[13] Компанія заявила, що відхиляє близько 20 % відгуків після перевірки.[14] Правила розміщення оглядів відрізняються для компаній, залежно від масштабів колективу, щоб зберігати анонімність людей, залежно від близькості співпраці.[15]
У 2010 році Glassdoor випустила платну програму під назвою «Розширені профілі роботодавців», («Enhanced Employer Profiles»), яка дозволяє роботодавцям розміщувати власний контент у профілях Glassdoor, такий як біографії, оголошення про оголошення, оголошення, посилання на соціальні медіа тощо.[16] Компанія також дозволяє користувачам розміщувати потенційні запитання для співбесід, які можуть задавати у певних компаніях,[17] додатково до іншої інформації, яка може бути використана для підготовки заявки на вакансію.[18] Репутацію, яку компанія має у рейтингу Glassdoor була визнана, як корелятивна професором Case Western Reserve Universit, Кейсі Ньюмейром.[19]
У 2014 році компанія найняла Адама Шпігеля своїм фінансовим директором з наміром підготуватися до можливого IPO.[20] До 2015 року на сайті було 30 мільйонів користувачів із 190 країн та корпоративних клієнтів, включаючи третину всіх компаній зі списку Fortune 500.[21] Цього ж року Glassdoor розпочали створення локалізованих вебсайтів та мобільних додатків для різних національних юрисдикцій, таких як Німеччина.[22]
У вересні 2016 року компанія Glassdoor придбала бразильський додаток Love Mondays для розширення в Латинську Америку.[23]
Оновлена статистика сайту компанії за перший квартал 2017 року показує 41 мільйон унікальних користувачів та 5800 клієнтів або партнерів -роботодавців. Статистика показала, що середній рейтинг компанії становить 3,3 за 5-бальною шкалою, де 1,0 дуже незадоволений; 72 % працівників оцінюють свою роботу/компанію «ОК», а середній рейтинг затвердження генерального директора становить 67 %.[24]
У 2017 році Glassdoor оголосила на своєму вебсайті, що більше не буде розміщувати оголошення про вакансії, які виключають людей із судимостями.[25][26]
У листопаді 2017 року Апеляційний суд США вимагав розкрити особи анонімних користувачів Glassdoor прокурорам, які розслідують можливі злочинні вчинки їхніх роботодавців. Слідчі прагнули поговорити з рецензентами, які могли бачити скоєні злочини.[27]
У лютому 2019 року Glassdoor оголосила, що головний операційний директор Крістіан Сазерленд-Вонг буде підвищений до президента та головного операційного директора.[28]
У травні 2020 року Glassdoor оголосила про скорочення 300 осіб. Скорочення склало 30 % робочої сили компанії та половину офісу в Чикаго. У своїй внутрішньому записі генеральний директор Крістіан Сазерленд-Вонг назвав причиною загального скорочення найму та підбору персоналу у багатьох галузях пандемію COVID-19.[29]