Фаллопієві труби
Фалло́пієві труби, або маткові труби (лат. tubae uterinae, дав.-гр. σᾰ́λπῐγγες) — трубчасті утворення, що з'єднують порожнину матки з черевною порожниною, завдовжки близько 10 см. Назву «фаллопієві» отримали на честь італійського анатома XVI ст. Габріеле Фаллопіо[it].
| Фаллопієві труби | |
|---|---|
 Схематичне зображення жіночої статевої системи | |
 Поперечний розріз фаллопієвої труби під мікроскопом | |
| Деталі | |
| Попередник | Мюллерові протоки |
| Система | Статева система |
| Артерія | трубні гілки яєчникової артерії, трубна гілка маткової артерії через брижі маткової труби |
| Ідентифікатори | |
| Латина | Tuba uterina |
| Грецька | Salpinx |
| MeSH | D005187 |
| TA98 | A09.1.02.001 |
| TA2 | 3486 |
| FMA | 18245 |
| Анатомічна термінологія | |
Будова
Труба складається з чотирьох частин: маткової, перешийка, ампули та абдомінальної частини чи лійки.
Маткова, інтерстиціальна чи інтрамуральна частина (pars uterina, pars interstitialis, чи pars intramuralis) проходить у товщі стінці матки і відкривається в її порожнину матковим чи проксимальним отвором труби (ostium uterinum tubae). Довжина маткової частини — 1-3 см. Це найвужчий відділ труби, його просвіт не більш ніж 1 мм.
Перешийок (isthmus tubae uterinae) — короткий відрізок труби після виходу її з матки. Його довжина 3-4 см, товщина стінок труби в ньому найбільша.
Ампулярна частина чи ампула (ampulla tubae uterinae) — найбільша за протяжністю, звивиста частина труби. Довжина — близько 8 см.
Абдомінальна частина чи лійка (infundibulum tubae uterinae) — кінцева, найбільш широка частина труби. Відкривається в черевну порожнину, утворюючи черевний чи дистальний отвір труби (ostium abdominale tubae) і закінчуючись бахромками (fimbriae tubae) 1-1,5 см завдовжки, які оточують яєчник. Найдовша з бахромок, що сягає довжини 2-3 см, часто розташовується по зовнішньому краю яєчника й називається яєчниковою (fimbria ovarica).
Стінка труби складається з чотирьох шарів: серозного, підсерозного, м'язового і внутрішньої слизової оболонки. Серозна оболонка (tunica serosa) утворюється з верхнього краю маткової зв'язки й покриває трубу з усіх боків, за винятком нижнього краю, де дуплікатура очеревини утворює брижі труби (mesosalpinx). Підсерозна оболонка чи підсерозна основа (tunica subserosa, tela subserosa) виражена лише в ділянці перешийка та ампули, це пухка сполучнотканинна оболонка, що містить у собі нерви, кровоносні та лімфатичні судини. М'язова оболонка (tunica muscularis) складається із зовнішнього шару поздовжніх гладких м'язових волокон, внутрішнього шару циркулярних гладких волокон. Слизова оболонка (tunica mucosa) вистилає порожнину труби, утворюючи поздовжні складки (plicae tubariae) на всьому її протязі. Ближче до черевного отвору слизова стає товстішою і має більше складок; найбільш численні вони в лійці. Слизова оболонка покрита багатошаровим миготливим епітелієм, війки якого коливаються у бік матки. Перистальтика м'язів труб і коливання війок епітелію сприяють просуванню яйцеклітини від лійки до порожнини матки.
Розвиток
Маткові труби в жіночих ембріонів починають розвиватися наприкінці третього місяця з верхніх частин Мюллерових проток. У чоловічому організмі фаллопієвим трубам відповідають привіски придатка яєчка (Морганієві гідатиди).
Значення
Після виходу яйцеклітини з яєчника вона захоплюється бахромками труби й переміщається до ампули, де вона може бути запліднена сперматозоїдом чоловіка. Запліднена яйцеклітина переміщається із фаллопієвої труби до матки.
На відміну від чоловіків, у яких черевна порожнина ізольована від зовнішнього середовища, у жінок черевна порожнина сполучається із зовнішнім середовищем. Отже, у жінок більша ймовірність проникнення інфекції через статеві органи в черевну порожнину. Маткові труби ще називають яйцепроводами, оскільки по каналу труби яйцеклітини пересуваються з черевної порожнини до порожнини матки.
Захворювання
Серед захворювань маткових труб найбільш часто зустрічається їх запалення — сальпінгіт.
Однією з найпоширеніших причин жіночого безпліддя є непрохідність маткових труб.
Трубна вагітність (graviditas extrauterina tubaria) становить близько 90 % всіх випадків позаматкової вагітності[1]. Залежно від місця прикріплення зиготи розрізняють інтерстиціальну (g. extrauterina tubaria interstitialis), перешийкову (g. extrauterina tubaria isthmica), ампулярну (g. extrauterina tubaria ampullaris), лійкову (g. extrauterina tubaria infundibularis) трубну вагітність.
Після гістеректомії трапляється випадіння труби в піхву[2].
Хірургічне видалення маткової труби називається сальпінгектомією, обох труб — білатеральною сальпінгектомією. Якщо сальпінгектомія поєднується з видаленням яєчника, вона називається сальпінгоофоректомією.
Примітки
- ↑ Cecchino, GN; Araujo Júnior, E; Elito Júnior, J (September 2014). Methotrexate for ectopic pregnancy: when and how. Archives of Gynecology and Obstetrics. 290 (3): 417—23. doi:10.1007/s00404-014-3266-9. PMID 24791968.
- ↑ Benign Neoplasms of the Vagina | GLOWM. www.glowm.com (англ.). Процитовано 11 березня 2018.
Посилання
- Фаллопиевы трубы // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
| Це незавершена стаття з анатомії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |