Печеніжин: відмінності між версіями

селище Печеніжин
	Герб
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Коломийський район
Громада	Печеніжинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA26080170010019353
Облікова картка	Печеніжин
Основні дані
Засновано	середина XV ст.
Статус	із 2024 року
Площа	40.25 км²
Населення	▬ 5313 (01.01.2017)
Густота	132.97 осіб/км²;
Поштовий індекс	78274
Телефонний код	+380
Географічні координати	48°30′36″ пн. ш. 24°53′21″ сх. д. / 48.51000° пн. ш. 24.88917° сх. д.Координати: 48°30′36″ пн. ш. 24°53′21″ сх. д. / 48.51000° пн. ш. 24.88917° сх. д.
Висота над рівнем моря	319 м
Водойма	Печеніга, Лючка ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Коломия
До станції:	12 км
	До райцентру:
- автошляхами:	12 км
Селищна влада
Адреса	78576, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Печеніжин, Незалежності, 15
Карта
	Печеніжин
	Печеніжин
	Печеніжин у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 16:41, 4 травня 2024

Печені́жин — селище в Україні, центр Печеніжинської селищної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області. Населення становить 5352 особи (станом на 2015 рік). Статус селища міського типу з 1940 року.

Розташування

Розташоване за 12 км від залізничної станції Коломия, у мальовничій улоговині Передкарпатського прогину над річками Печенігою і Лючкою.

Історія

На території містечка виявлено кам'яні знаряддя праці періоду неоліту, а також бронзові речі (плоску сокиру, ніж, рибальський гачок) доби бронзи.

Припускають що назва, нібито, походить від кочового союзу племен печенігів, яке заселяло пониззя Прута та степову частину України у 9-11 століттях.^[2].

За даними польського дослідника Евариста Анджея Куропатніцького, адміністративно Печеніжин відносився до Коломийського повіту Галицької землі Руського воєводства.^[3] У галицьких судових книгах Печеніжин згадується 1 липня 1443 року серед спадщини галицькому каштеляну^[4] Яна Коли і був великим поселенням, центром волості^[5]. У податковому реєстрі 1515 року документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі^[6].

Під час визвольної боротьби проти польсько-шляхетського панування повстанцями було здобуто Печеніжинський замок.

З 1772 року Печеніжин, як уся Галичина, частина Волині, належав до володінь Габсбурґів (згодом, з 1804-го — Австрійська імперія, з 1867-го — Австро-Угорщина).

1883 — заходами співвласника нафтопромислів у Слободі Рунґурській Станіслава Щепановського у Печеніжині спорудили найсучасніший і найбільший на ті часи нафтоперегінний завод.

1886 — заходами того ж таки С. Щепановського Печеніжин сполучено з Коломиєю паровим вантажним «трамваєм», також було збудовано нафтопровід Слобода Рунґурська — Печеніжин. Цей промислово-логістичний комплекс діяв до 1944, коли видобуток нафти припинили через вичерпання родовища. Паротяг Коломийської локальної залізниці kkStB 98 LCJE 032 був названий на честь селища.

В другій половині XIX століття в містечку знаходився повітовий окружний суд для 27923 мешканців.^[3]

У 1898 році утворений Печеніжинський повіт з центром у Печеніжині, який охоплював також 20 сіл і містечко Яблунів^[7].

1913 — у містечку мешкало 7000 осіб, з них: 4100 русинів (українців), 600 поляків і 2300 євреїв.

1 квітня 1929 року польська адміністрація ліквідувала Печеніжинський повіт (територію приєднана до Коломийського повіту)^[8].

З 1939 року містечко у складі УРСР, з 17 січня 1940 року — райцентр.

У 1970 році в селі встановлений пам'ятний знак «Олекса Довбуш» (автори — скульптор Валентин Борисенко, архітектор Зиновій Соколовський)^[9].

Релігія

церква Великомученика Димитрія (1871, ПЦУ, дерев'яна)
церква Святого Архистратига Михаїла (УГКЦ)
церква Воскресіння Христового (1775, УГКЦ, дерев'яна, втрачена)

Відомі люди

Народилися

Грабовецький Володимир — український історик.
Довбуш Олекса — найвідоміший із опришків.
Козьменко Дмитро — священник УГКЦ, Провідник Чернівецького надрайонного проводу ОУН, лицар Бронзового хреста заслуги УПА.
Лабунька Марія — провідниця жіночої мережі ОУН округи «Батурин» на Закерзонні, педагог, громадська діячка.
Митлюк Микола (1910—1936) — діяч ОУН у Китаю
Семенюк Іван — український різьбяр.
Самокишин Роман Іванович )1885-1971 — повстанський отаман, полковник Армії УНР^[10].

Працювали

д-р Маковський Василь — війт з 1933 року^[11]
Чишковський Теофіл — український живописець^[12].

Дідичі

Сьогодення

В селі працює Печеніжинська спеціальна школа Івано-Франківської обласної ради^[13].

Примітки

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
↑ стор. 2042—2043, том 6 [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.], «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк, Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1996 р. ISBN 5-7707-6833-9
↑ ^а ^б Peczeniżyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 933. (пол.)
↑ Kołowie [Архівовано 5 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.118, № 1233. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 24 грудня 2015.
↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s. — S. 173. (пол.)
↑ Повна збірка законів Галичини і Володимирії з Освенцімським, Заторським і Краківським князівствами, 1898, ч. VII, № 42
↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zniesieniu powiatu peczeniżyńskiego w województwie stanisławowskiem // Dziennik Ustaw. — 1929. — nr 20. — poz. 190. — S. 384. (пол.)
↑ ЛКСФ: історія заснування та мистецька освіта. lksf.online. Архів оригіналу за 30 вересня 2022. Процитовано 11 лютого 2023.
↑ Отаман Роман Самокиш (1885-1971) |Українські отамани | Визвольні змагання | Шлях до незалежності (укр.), процитовано 17 квітня 2023
↑ Х. Весна, Я. Мазурак. Маковський Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 431. — ISBN 966-528-199-2.
↑ Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 633. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
↑ Печеніжинська спеціальна школа Івано-Франківської обласної ради. if.isuo.org. Івано-Франківська область. ІСУО. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 17 травня 2017.

Джерела та література

Вербиленко Г. А. Печеніжин [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 201. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Володимир Грабовецький Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654 рр [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.].— К.: Наукова думка, 1972.— 194 с.
Peczeniżyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 932—933. (пол.)

Посилання

Офіційний сайт селища Печеніжин
Історія селища Печеніжин [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Географія» Портал «Україна»

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[ЕУ-2] стор. 2042—2043, том 6 [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.], «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк, Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1996 р. ISBN 5-7707-6833-9

[Г3-3] а ^б Peczeniżyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 933. (пол.)

[4] Kołowie [Архівовано 5 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

[5] Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.118, № 1233. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 24 грудня 2015.

[6] Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s. — S. 173. (пол.)

[7] Повна збірка законів Галичини і Володимирії з Освенцімським, Заторським і Краківським князівствами, 1898, ч. VII, № 42

[8] Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zniesieniu powiatu peczeniżyńskiego w województwie stanisławowskiem // Dziennik Ustaw. — 1929. — nr 20. — poz. 190. — S. 384. (пол.)

[9] ЛКСФ: історія заснування та мистецька освіта. lksf.online. Архів оригіналу за 30 вересня 2022. Процитовано 11 лютого 2023.

[10] Отаман Роман Самокиш (1885-1971) |Українські отамани | Визвольні змагання | Шлях до незалежності (укр.), процитовано 17 квітня 2023

[11] Х. Весна, Я. Мазурак. Маковський Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 431. — ISBN 966-528-199-2.

[12] Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 633. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]

[13] Печеніжинська спеціальна школа Івано-Франківської обласної ради. if.isuo.org. Івано-Франківська область. ІСУО. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 17 травня 2017.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-{{Смт України
+{{Селище України
  | назва           = Печеніжин
  | прапор          =
@@ Рядок 16: / Рядок 16: @@
  | населення       = {{стабільно}} {{Formatnum:5313}} <small>(01.01.2017)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}</ref>
  | площа           = 40.25
- | статус          =
+ | статус = 2024
- | магдебурзьке право =
+| магдебурзьке право =
  | щільність       = {{#expr:5352/40.25 round 2}}
  | поштовий індекс = 78274
@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
  }}
-'''Печені́жин'''&nbsp;— [[селище міського типу]] в Україні, центр [[Печеніжинська селищна громада|Печеніжинської селищної територіальної громади]] [[Коломийський район|Коломийського району]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]]. Населення становить {{formatnum:5352}} особи (станом на 2015 рік). Статус селища міського типу з [[1940]] року.
+'''Печені́жин'''&nbsp;— [[селище]] в Україні, центр [[Печеніжинська селищна громада|Печеніжинської селищної територіальної громади]] [[Коломийський район|Коломийського району]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]]. Населення становить {{formatnum:5352}} особи (станом на 2015 рік). Статус селища міського типу з [[1940]] року.
 == Розташування ==
@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
 == Історія ==
-На території [[містечко|містечка]] виявлено кам'яні знаряддя праці періоду [[неоліт]]у, а також бронзові речі (плоску сокиру, ніж, рибальський гачок) [[Доба бронзи|доби бронзи]].
+На території [[містечко|містечка]] виявлено кам'яні знаряддя праці періоду [[неоліт]]у, а також бронзові речі (плоску сокиру, ніж, рибальський гачок) [[бронзова доба|доби бронзи]].
-Припускають що назва, нібито, походить від кочового союзу племен [[Печеніги|печенігів]], яке заселяло пониззя [[Прут]]а та степову частину України у 9-11 століттях.<ref name="ЕУ">[http://litopys.org.ua/encycl/euii154.htm стор. 2042—2043, том 6] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200127012350/http://litopys.org.ua/encycl/euii154.htm |date=27 січня 2020 }}, [[Енциклопедія українознавства|«Енциклопедія українознавства»]] / Гол. ред. [[Кубійович Володимир Михайлович|В. Кубійович]].&nbsp;— м. Париж, Нью-Йорк, [[Львів]]: вид. [[Молоде життя|«Молоде життя»]]-[[Наукове товариство імені Шевченка|«НТШ»]]; 1996&nbsp;р. ISBN 5-7707-6833-9</ref>.
+Припускають що назва, нібито, походить від кочового союзу племен [[Печеніги|печенігів]], яке заселяло пониззя [[Прут]]а та степову частину України у 9-11 століттях.<ref name="ЕУ">[http://litopys.org.ua/encycl/euii154.htm стор. 2042—2043, том 6] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200127012350/http://litopys.org.ua/encycl/euii154.htm|date=27 січня 2020}}, [[Енциклопедія українознавства|«Енциклопедія українознавства»]] / Гол. ред. [[Кубійович Володимир Михайлович|В. Кубійович]].&nbsp;— м. Париж, Нью-Йорк, [[Львів]]: вид. [[Молоде життя|«Молоде життя»]]-[[Наукове товариство імені Шевченка|«НТШ»]]; 1996&nbsp;р. ISBN 5-7707-6833-9</ref>.
 [[Файл:Peczenizyn (Pechenizhyn), wooden synagogue -05.jpg|міні|[[Синагога]]]]
 За даними польського дослідника [[Еварист Анджей Куропатніцький|Евариста Анджея Куропатніцького]], адміністративно Печеніжин відносився до Коломийського повіту [[Галицька земля|Галицької землі]] [[Руське воєводство|Руського воєводства]].<ref name="Г3">{{SgKP|VII|933|Peczeniżyn}}</ref> У галицьких судових книгах Печеніжин згадується 1 липня [[1443]] року серед спадщини [[галицькі каштеляни|галицькому каштеляну]]<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/kolowie01.html#D1 Kołowie] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131105051643/http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/kolowie01.html#D1 |date=5 листопада 2013 }} {{ref-pl}}</ref> [[Ян Кола (галицький каштелян)|Яна Коли]] і був великим поселенням, центром волості<ref>{{Cite web |url=http://polona.pl/item/665606/69/ |title=Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.118, № 1233 |accessdate=24 грудня 2015 |archive-date=25 грудня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151225105123/http://polona.pl/item/665606/69/ }}</ref>. У податковому реєстрі 1515 року документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі<ref>Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona.&nbsp;— Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902.&nbsp;— 252 s.&nbsp;— S. 173. {{ref-pl}}</ref>.
@@ Рядок 55: / Рядок 55: @@
 Під час визвольної боротьби проти польсько-шляхетського панування повстанцями було здобуто [[Печеніжинський замок]].
-З [[1772]] року Печеніжин, як уся [[Галичина]], частина Волині, належав до володінь [[Габсбурґи|Габсбурґів]] (згодом, з 1804-го&nbsp;— [[Австрійська імперія]], з [[1867]]-го&nbsp;— [[Австро-Угорщина]]).
+З [[1772]] року Печеніжин, як уся [[Галичина]], частина Волині, належав до володінь [[Габсбурги|Габсбурґів]] (згодом, з 1804-го&nbsp;— [[Австрійська імперія]], з [[1867]]-го&nbsp;— [[Австро-Угорщина]]).
 [[1883]]&nbsp;— заходами співвласника нафтопромислів у [[Слобода (Коломийський район)|Слободі Рунґурській]] [[Станіслав Щепановський|Станіслава Щепановського]] у Печеніжині спорудили найсучасніший і найбільший на ті часи нафтоперегінний завод.
@@ Рядок 63: / Рядок 63: @@
 В другій половині XIX століття в містечку знаходився повітовий окружний суд для 27923 мешканців.<ref name="Г3"/>
-У [[1898]] році утворений [[Печеніжинський повіт]] з центром у Печеніжині, який охоплював також 20 сіл і містечко [[Яблунів (смт)|Яблунів]]<ref>Повна збірка законів Галичини і Володимирії з Освенцімським, Заторським і Краківським князівствами, 1898, ч. VII, №&nbsp;42</ref>.
+У [[1898]] році утворений [[Печеніжинський повіт]] з центром у Печеніжині, який охоплював також 20 сіл і містечко [[Яблунів (селище)|Яблунів]]<ref>Повна збірка законів Галичини і Володимирії з Освенцімським, Заторським і Краківським князівствами, 1898, ч. VII, №&nbsp;42</ref>.
 [[1913]]&nbsp;— у містечку мешкало 7000 осіб, з них: 4100 русинів (українців), 600 поляків і 2300 євреїв.
-квітня 1929 року [[Польська Республіка|польська адміністрація]] ліквідувала Печеніжинський повіт (територію приєднана до [[Коломийський повіт (Галичина)|Коломийського повіту]])<ref>[https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU19290200190/O/D19290190.pdf Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zniesieniu powiatu peczeniżyńskiego w województwie stanisławowskiem] // Dziennik Ustaw.&nbsp;— 1929.&nbsp;— nr 20.&nbsp;— poz. 190.&nbsp;— S. 384. {{ref-pl}}</ref>.
+квітня 1929 року [[польська Республіка (1918—1939)|польська адміністрація]] ліквідувала Печеніжинський повіт (територію приєднана до [[Коломийський повіт (Королівство Галичини та Володимирії)|Коломийського повіту]])<ref>[https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU19290200190/O/D19290190.pdf Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zniesieniu powiatu peczeniżyńskiego w województwie stanisławowskiem] // Dziennik Ustaw.&nbsp;— 1929.&nbsp;— nr 20.&nbsp;— poz. 190.&nbsp;— S. 384. {{ref-pl}}</ref>.
-З [[1939]] року містечко у складі [[УРСР]], з 17 січня 1940 року&nbsp;— райцентр.
+З [[1939]] року містечко у складі [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]], з 17 січня 1940 року&nbsp;— райцентр.
 У 1970 році в селі встановлений пам'ятний знак «Олекса Довбуш» (автори&nbsp;— скульптор [[Борисенко Валентин Назарович|Валентин Борисенко]], архітектор Зиновій Соколовський)<ref>{{cite web|url = http://lksf.online/history/|назва = ЛКСФ: історія заснування та мистецька освіта|автор = |дата = |вебсайт = lksf.online|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20220930092931/http://lksf.online/history/|дата-архіву = 30 вересня 2022|мертвий-url = ні|дата-доступу = 11 лютого 2023}}</ref>.
+== Релігія ==
+* [[Церква Великомученика Димитрія (Печеніжин)|церква Великомученика Димитрія]] (1871, ПЦУ, дерев'яна)
+* [[Церква Святого Архистратига Михаїла (Печеніжин)|церква Святого Архистратига Михаїла]] (УГКЦ)
+* [[Церква Воскресіння Христового (Печеніжин)|церква Воскресіння Христового]] (1775, УГКЦ, дерев'яна, втрачена)
 == Відомі люди ==
@@ Рядок 80: / Рядок 85: @@
 * [[Козьменко Дмитро Юрійович|Козьменко Дмитро]]&nbsp;— священник УГКЦ, Провідник Чернівецького надрайонного проводу ОУН, лицар [[Хрест Заслуги|Бронзового хреста заслуги УПА]].
 * [[Лабунька Марія]]&nbsp;— провідниця жіночої мережі ОУН округи «Батурин» на Закерзонні, педагог, громадська діячка.
-* [[Митлюк Микола]] (1910—1936)&nbsp;— діяч [[ОУН]] у [[Китай|Китаю]]
+* [[Митлюк Микола]] (1910—1936)&nbsp;— діяч [[Організація українських націоналістів|ОУН]] у [[Китай|Китаю]]
 * [[Семенюк Іван Григорович|Семенюк Іван]]&nbsp;— український різьбяр.
-* [[Самокишин Роман]]&nbsp;— повстанський отаман, полковник [[Армія УНР|Армії УНР]].
+* [[Самокишин Роман]] Іванович )1885-1971&nbsp;— повстанський отаман, полковник [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]]<ref>{{Citation|title=Отаман Роман Самокиш (1885-1971) {{!}}Українські отамани {{!}} Визвольні змагання {{!}} Шлях до незалежності|url=https://www.youtube.com/watch?v=ItUO_bTqig8|accessdate=2023-04-17|language=uk-UA}}</ref>.
 === Працювали ===
 * д-р [[Маковський Василь]]&nbsp;— [[війт]] з [[1933]] року<ref>''Х. Весна, Я. Мазурак''. Маковський Василь // {{ТЕС|2|431}}</ref>
-* [[Чишковський Теофіл]]&nbsp;— український [[живописець]]<ref>{{МУ-92|633}}</ref>.
+* [[Чишковський Теофіл]]&nbsp;— український [[живопис]]ець<ref>{{МУ-92|633}}</ref>.
 === Дідичі ===
@@ Рядок 109: / Рядок 114: @@
 {{Коломийський район}}
-{{Населені пункти Івано-Франківської області}}
 {{Бібліоінформація}}
 {{Ukraine-geo-stub}}
@@ Рядок 116: / Рядок 120: @@
 [[Категорія:Печеніжин]]
-[[Категорія:Селища міського типу Івано-Франківської області]]
+[[Категорія:Селища Івано-Франківської області]]
 [[Категорія:Колишні районні центри УРСР]]
 [[Категорія:Населені пункти з історичною єврейською громадою]]

Печеніжин: відмінності між версіями

Поточна версія на 16:41, 4 травня 2024

Зміст

Розташування

Історія

Релігія