Ідіосинкразія: відмінності між версіями

Ідіосинкразі́я (від грец. ίδιος — своєрідний, особливий, незвичний та σύνκρασις — суміщення) — підвищена спадкова чутливість організму окремих людей до деяких неспецифічних (на відміну від алергії) подразників.^[1] Основою ідіосинкразії є вроджена підвищена реактивність та чутливість до певних подразників, або ж вона виникає в організмі внаслідок повторних слабких впливів деяких речовин реакція, котра не супроводжується утворенням антитіл.

Ідіосинкразія є патофізіологічним феноменом, який лежить в основі виникнення клінічних змін у відповідь на дію чинників подразнення. Відрізняється від алергії ще й тим, що може розвинутися і після першого контакту з подразником (небілкові сполуки, котрі не мають властивостей алергенів, компоненти харчових продуктів — риба, ікра, краби, молоко, яйця, суниці та ін.; деякі ліки — амідопірин, антибіотики, сульфаніламіди та ін.; запах деяких тварин). Провокують ідіосинкразію також деякі фізичні чинники — інсоляція, охолодження, травма.

Незабаром після контакту з подразником з'являється головний біль, підвищується температура, іноді виникають психічне збудження, розлад функції органів травлення, дихання (задишка, нежить тощо), набряк шкіри та слизових оболонок. Ці явища, викликані порушеннями кровообігу, збільшенням проникності судин, зазвичай відносно швидко минають, але іноді тривають декілька днів. Після завершення реакції організм не стає толерантним до повторної дії подразника.

Полягає в уникненні подальших контактів з подразнюючим чинником, а також у зниженні підвищеної реактивності організму.

• ІДІОСИНКРАЗІЯ //Фармацевтична енциклопедія